Сторінки

четвер, 25 січня 2018 р.

25 січня - Тетянин день

В этот морозный день поздравляем с именинами всех Татьян, 
с Днем Студента всех студентов, а также всех выпускников КМК, 
и в особенности студенток КМК Татьян!!!


вівторок, 23 січня 2018 р.

Відлуння десятиліть


80 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВАСИЛЯ СТУСА

Василь Стус народився 6 січня 1938 р. – у селі Рахнівка на Вінниччині. Поет рідкісного таланту, який обрав долю борця.
Із 47-ми років життя 13  провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті.
Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. “То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям”, – писав про нього Євген Сверстюк. Тому значення Василя Стуса більше, аніж талановитого поета, публіциста, перекладача й літературознавця. Він був і залишається “голосом сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності”.
17 січня в бібліотеці проведена поетична година до 80-річчя від дня народження В. С. Стуса українського поета, прозаїка, перекладача. 
Захід організували та провели викладач української літератури - М. А. Крамаренко та викладач історії - В. В. Гавеля.











вівторок, 9 січня 2018 р.

6 січня - 120 років від дня народження Володимира Сосюри




  

Володимир Миколайович Сосюра - представник високого поетичного світу, де пахнуть білі акації, палахкотять загравами донецькі ночі й цвіте різнобарв'ям Україна. Він - тонкий лірик і творець розгорнутих ліро-епічних полотен.
Народився В. Сосюра на станції Дебальцеве (нині Донецької області). За своїм національним походженням Володимир Миколайлович - не українець. По батькові він - француз. Про це В. Сосюра неодноразово згадує у своїх віршах і споминах. Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем. Мати поета - Марія Данилівна Локотош - мадярка, робітниця з Луганська, займалася хатнім господарством.Дитячі роки майбутнього поета минули у с. Третя Рота (нині м. Верхнє), у старій хворостянці над берегом Дінця, де в одній кімнатці тулилися восьмеро дітей і батьки. Одинадцяти років В. Сосюра йде працювати до бондарного цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом. Початкову освіту здобуває під опікою батька, зачитується пригодницькою літературою (Майн Рід, Жюль Верн, Фенімор Купер), віршами О. Кольцова та І. Нікітіна. 1911 р. вступає до міністерського двокласного училища. 
У 1921 р. побачила світ збірка В. Сосюри "Поезії", що досі вважалася його першою книжкою. Нещодавно віднайдений документ корегує цю думку. Рукою Сосюри в нім записано: "В 1918 р. після проскурівського погрому, який вчинив 3-й гайдамацький полк, козаком якого я був, на гроші Волоха (ком. полку) було надруковоно й видано першу збірку моїх поезій "Пісні крові".
1921 р. -  виходить поема "Червона зима", яка мала небачений успіх. В її невеличких дев'яти розділах вмістився цілий духовний світ представника "робітничої рані": теплі спогади про дитинство й домівку, парубочі розваги й перше кохання, порив повстанських загонів, повернення додому й сум утрат, відчуття єдності з народом і віра в ідеали народовладдя. Здобуття свого берега в розбурханому суспільному морі, світоглядна визначеність як дарунок бунтівливій душі - ось психологічне й філософське підґрунтя поеми, що попри всю суворість зображуваної реальності (голод, злидні, розруха, війна і смерть) наскрізь перейнята оптимістичним звучанням.
Від 1925 р. В. Сосюра повністю віддається літературній праці. Упродовж десятиліття (1922-1932) він був членом багатьох літорганізацій.
Збірки Сосюри "Золоті шуліки" (1927), "Коли зацвітуть акації", "Де шахти на горі" (1928) сповнені погідних настроїв і снаги творчого діяння. 1927 р. поет пише взоровану на традиції шевченківської політичної сатири поему "Відповідь"; поеми "Вчителька", "Поет", "ДПУ", і найзначнішу з-поміж них - "Заводянка". Все це дає підстави стверджувати, що він щасливо вийшов з "непівського" психологічного розламу, мобілізувався і як лірик вжився у мирний будень України. Це відзначає неупереджена критика, вбачаючи в Сосюрі провідного майстра ліричного жанру.
Однак на терезах політичної кон'юнктури фахова думка вже нічого не важила. Безконечні закиди в бік поета суворішають (аж до "перевиховання" його при верстаті (1931), ввергаючи Володимира Миколайовича у стан глибокої творчої кризи. Настрої відчаю позначалися й на збірці "Серце" (1931) і, зокрема, однойменному вірші.
Поет навіки залишився в серці свого народу. На його могилі споруджено пам'ятник. Надано ім'я М. В. Сосюри Будинку культури склозаводу м. Лисичанська та одній з вулиць м. Києва. У м. Лисичанську відкрито музей поета. У Києві, на будинку, де жив і працював Володимир Миколайович Сосюра, встановлено меморіальну дошку з барельєфом.


вівторок, 2 січня 2018 р.

Зустріч студентської молоді з пасічниками Придніпровської спілки

                                                        Плекай добро, воно повернеться до тебе,
                                       Чини добро, і будеш ти в раю...
                                                     Роби добро. Господь сказав : так треба!
                                    Я здалека добро розпізнаю... 


21 грудня 2017 року в Кременчуцькому медичному коледжі ім. В.І. Литвиненка проведена благодійна зустріч студентської молоді з пасічниками Придніпровської (Градизько-Кременчуцької) спілки під керівництвом голови профкому І.В. Подтикан та соціального педагогу Д.В. Князькіної.
Голова спілки О.М. Юхно розповів студентам про цілющі властивості меду та разом з пасічниками подарували студентам мед і книжку з апітерапії, в якій описані методи лікування за допомогою продуктів бджільництва. Студенти та гості щиро привітали один одного з наступаючим Новим роком!