28 грудня народився видатний український вчений-мікробіолог Данило Заболотний

 

                   «Допитливою і всеосяжною має бути людина, 

                                                    щоб  знайти своє справжнє місце, не загубитися 

                                                 і не заглохнути серед інших істот…»

                                                                                               Д. К. Заболотний

У Києві та Одесі є вулиці  Данила Заболотного.  Його ім’я  носять Інститут мікробіології та вірусології Національної академії наук України і Вінницький медичний коледж. 

Академік Заболотний  зробив неоціненний  внесок у розвиток українських і світових  мікробіології та епідеміології, заснував Інститут мікробіології та епідеміології, першу у світі кафедру епідеміології.  Опублікував понад 200 наукових праць, результати унікальних досліджень чуми, холери, тифу, імунітету людини в умовах інфекційних хвороб. Світове визнання Заболотному принесли дослідження біологічних властивостей збудників різних захворювань у виникненні й розвитку епідемій.

А ще він був фантастичною, багатогранною, цікавою до життя  особистю, наділеною багатьма талантами.

Данило Кирилович Заболотний народився в селі Чоботарка на Поділлі (нині — Заболотне Крижопільського району Вінницької області), у родині хлібороба та писарської доньки.  

1877р. помер батько, і хлопчика забрав до себе дядько, який мешкав  у Ростові-на-Дону. 1880р. Данило оселився у  іншого дядька, в Одесі, де закінчив Рішельєвську гімназію.

В 1885р. юнак вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету (нині — Одеський національний університет імені І.Мечникова). На той час в університеті викладали видатні вчені І. Мечников, І.Сєченов, О. Ковалевський, Л. Ценковський. Майбутній науковець працював у лабораторії Іллі Мечникова, який розгледів у ньому неабиякий талант. Однак через чотири роки Заболотного виключили з університету: взяв участь у студентському заворушенні, був заарештований (щоправда, згодом, через погіршення здоров‘я, звільнений).

У 1889–1891р.р. працював помічником директора на першій у тодішній імперії та другій у світі Одеській бактеріологічній станції,заснованій І. Мечниковим. 

Одеська професура звернулася до керівництва університету з клопотанням про відновлення талановитого молодого вченого, і 1891р. Д.Заболотний склав екстерном державні іспити на ступінь магістра природничих наук. Затим вступив на третій курс медичного факультету Київського Святоволодимирського університету, який тоді був справжнім центром бактеріології та епідеміології. Навчався у професорів В.Підвисоцького, Г.Мінха, В.Високовича. 

По завершенні навчання Д.Заболотний поїхав до Кам'янця-Подільського – відпрацювати визначений півторарічний термін державної служби. Як лікар брав участь у подоланні епідемій черевного тифу, дифтерії, холери на теренах Подільської губернії. Організував бактеріологічну лабораторію. Вперше застосував щеплення дітей від дифтерії.

Під час військової служби – у  1895-97р.р. — завідував    відділенням інфекційних хвороб та лабораторією Київського окружного військового шпиталю.  

Згодом Заболотного було обрано асистентом кафедри загальної патології медичного факультету університету Св.Володимира.

1896р. Данило Заболотний разом із професором В.Високовичем  взяв участь у дослідженні та ліквідації епідемії чуми в Індії, за якийся час — у Східній Монголії, Китаї. Експедиції дали багатющий матеріал для подальшої наукової роботи.

1898р., на запрошення професора  Мечникова, працював у Пастерівському інституті в Парижі. За унікальні дослідження був відзначений найвищою нагородою Французької республіки — орденом Почесного легіону.

1920р. Д.К.Заболотний переїхав до Одеси, де при медичному інституті створив першу в історії  кафедру медичної мікробіології. 

До Києва видатний науковець, на той час —  дійсний член Академії наук СРСР — повернувся  у 1928 році. Був обраний президентом Всеукраїнської академії наук (нині  Національна академія наук України), заснував Інститут мікробіології та епідеміології.

Данило Кирилович був надзвичайно обдарованою людиною в багатьох сферах людського життя. 

Якось йому публічно прислужився талант  поліглота. На велелюдному зібранні біля могили Тараса Шевченка виявилося, що для іноземних гостей немає перекладача.  І Заболотний продемонстрував блиcкуче знання англійської та французької, синхронно перекладаючи виступи.

А ще Д. Заболотний захоплювався музикою,театром, живописом, поезією. Його улюбленими поетами були Гейне, Сосюра, Тютчев. Особливо ж любив Данило Кирилович творчість Тараса Шевченка – мало не весь «Кобзар» знав напам’ять. Писав вірші й сам.

Упродовж усього життя вів щоденник, виявляючи художньо вишукане  бачення світу: «21 лютого 1929року. Вчорашня місячна ніч з морозом. З дерев падають тіні узорами на іскристий сніг… З ранку – туман, дерева вкриті інеєм, сад прибраний, як наречена в чарівній казці…»

Академік Д.К.Заболотний помер 15 грудня 1929р.  Останніми словами Данила Кириловича були: «Діти мої дорогі, любіть науку і правду».

Згідно із заповітом, Д.К.Заболотного поховали у  рідній Чоботарці, на батьківському подвір’ї, поруч із коханою дружиною Людмилою. 

19 грудня - День Святого Миколая

Микола Чудотворець прославився, як захисник знедолених, хворих і нужденних. Здавна Миколі молилися землероби, скотарі і рибалки, останніх, до речі, він захищав від небезпек на воді.

Микола Чудотворець, Микола Угодник або Святитель Миколай - так його називають православні віруючі. Згідно з древніми писаннями, чоловік жив в III-IV століттях і прославився багатьма чудесами. Одна з легенд свідчить, що одного разу Микола Чудотворець врятував від страти безвинно засуджених людей, зупинивши ката з мечем. А також вберіг жителів міста Міри від голоду, приснившись одному з італійських купців, давши йому грошей і попросивши його приїхати до людей із зерном.

На честь Миколи Угодника було побудовано безліч храмів і монастирів, святого шанують представники християнства в багатьох країнах, а в Україні в пам'ять про Чудотворця назвали місто.

Традиції на День Миколая Угодника

Православні знають, що один з найбільш шанованих святих протегує всім мандрівникам, морякам, а також жебракам, хворим і, звичайно, дітям. Тобто, тим, хто потребує його допомоги. Головна традиція свята - подарунки та цукерки, які святий вночі кладе під подушку малюкам. 

 Історія її вельми цікава: в сусідньому будинку від Миколи жив бідний вдівець, дочка якого закохалася в хлопця з багатої сім'ї. Але батьки нареченого не хотіли брати в сім'ю безприданницю. Тоді Микола під покровом ночі кинув у вікно дівчини згорток з монетами, таким чином забезпечивши їй придане і не дозволивши розлучити закоханих. З того моменту Микола відчув, що допомога - його покликання і почав підкидати в будинки нужденних іграшки, одяг або гроші. Часто саме в День Святого Миколая в багатьох містах ставлять святкові ялинки на площах, влаштовують передноворічні гуляння, ярмарки та концерти. Благодійні організації вітають дітей-сиріт з цим світлим святом.

День Миколи Чудотворця - прикмети, обряди

З давніх-давен вважалося, що після 19 грудня починаються сильні морози. Селяни в цей день варили пиво і ставили в церкві свічку, благаючи Чудотворця про всілякі блага і хорошому врожаї в наступному році. Господині пекли пироги, накривали святкові столи і запрошували сусідів в гості, щоб разом шанувати пам'ять Святого Миколая і відзначати свято. Ви можете підтримати давню традицію, приготувати смачну вечерю, зібратися у вузькому сімейному колі або покликати родичів.  Головне - пам'ятати, що в День Миколи Чудотворця необхідно бути в доброму здоров'ї і гарному настрої, ні в якому разі не лаятися, а тільки радіти і дякувати святого за те, що відбувається у вашому житті.

                                                

Джерело доброти та милосердя

 

Вже стало доброю традицією напередодні Дня Святого Миколая та новорічних свят запрошувати студентів-сиріт до бібліотеці коледжу на зустріч з нашими добрими друзями - представниками Придністровської (Градижсько - Кременчуцької) спілки бджолярів, почесними пасічниками України – Юхно О. М., Лисенко В. В., Ярошенко А. Е.

В цьому році через пандемію з Сovid-19 формат зустрічі трохи змінився. Наші друзі передали щирі витання та подарунки, але особисто приїхати не змогли.

Дякуємо  за цю теплу зустріч, мегапозитив та щирі посмішки. Вітаємо з Днем Святого Миколая! Нехай всі мрії обов’язково здійснюються!

Фото з архіву (2019 рік)

16 грудня 2021

16 грудня 2021

10 грудня - 200 років від дня народження Миколи Некрасова, видатного російського письменника, який народився в Україні

 

10 грудня (28 листопада за старим стилем) 1821 року в місті Немирів Брацлавського повіту Подільської губернії (нині Вінницька область) народився Микола Некрасов — видатний російський письменник і публіцист (помер 8 січня 1878 року в Санкт-Петербурзі).

Некрасов робив у своїх віршах основний акцент на гостросоціальний зміст і нерідко навіть нехтував художніми якостями. Його стиль відрізнявся демократизмом, умінням ставити мистецтво на службу суспільним прагненням та реалістичним зображенням дійсності.

Найвідоміший твір М.Некрасова – поема «Кому на Руси жить хорошо», яка залишилась незавершеною.

Упродовж 1847—1866 років Некрасов редагував літературний і суспільно-політичний щомісячний журнал журнал «Современник».

У 1861 році, особисто перебуваючи на похоронах Т. Г. Шевченка, Некрасов пише вірш «На смерть Шевченка».

Від 1868 рік до своєї смерті спільно з М. Є. Салтиковим-Щедріним Некрасов видавав російський літературний, загальнополітичний журнал «Отечественные записки».

Українською твори поета перекладали М. К. Вороний, М. Т. Рильський, М. І. Терещенко, П. М. Усенко.

Видатні українські медики. Стражеско Микола Дмитрович

 

145 років від дня народження СТРАЖЕСКО М. Д.

 (1876-1952)

Випускник Імператорського університету Cв. Володимира (1899 p.),
учений-медик, фундатор терапевтичної школи, один із засновників вітчизняної кардіології, академік АН УРСР, СРСР, АМН СРСР, Герой Соціалістичної Праці

Стражеско увійшов в історію світової медицини як видатний науковець і клініцист.

Народився Микола Дмитрович Стражеско 1876 року в Одесі в сім'ї юриста. Після закінчення медичного факультету Київського університету (1899) його зарахували ординатором на кафедру внутрішньої патології, яку очолював професор В. Образцов. 1901 p. M. Стражеско відбув у творче відрядження за кордон, а після повернення його було направлено до Петербурга в лабораторію І. Павлова, де він захистив докторську дисертацію з фізіології травлення.

Після виходу перших монографічних праць авторитет М. Стражеска невпинно зростав. 1910 р. його обрано професором кафедри приватної патології і терапії Київських жіночих курсів, 1917-го він очолив кафедру пропедевтичної терапії, а потім і кафедру факультетської терапії у Київському медичному інституті. Потребою у практичній охороні здоров'я диктувалася необхідність створення в Україні спеціалізованого наукового центру клінічно-терапевтичного профілю. Ним став Український інститут клінічної медицини, заснований у березні 1936 р. з ініціативи М. Стражеска, який і очолив його. Відповідно до розробленої академіком програми основними напрямами наукової діяльності інституту були функціональна діагностика, ревматологія, лікування недостатності кровообігу, гіпертонічної хвороби, захворювань внутрішніх органів, профілактика патології вагітності при внутрішніх захворюваннях. Цей багатопрофільний науковий заклад став попередником сучасного НДІ кардіології, який названо ім'ям його фундатора. Учений створив в Україні клінічну школу патофізіологічного напряму, яку було визнано не лише вітчизняною, а й світовою медициною. Вперше в СРСР під його керівництвом видано гематологічний атлас і посібник з клінічної гематології.

Усі роботи видатного вченого об'єднує клініко-експериментальний напрям досліджень. Особливу увагу він приділяв вивченню серцево-судинних захворювань. М. Стражеско разом з В. Образцовим здійснили прижиттєву діагностику коронарного тромбозу, вперше у світовій медицині дали чіткий і розгорнутий опис його клінічної картини, що відкрило лікарям-практикам шлях до своєчасного розпізнавання цієї недуги. Микола Стражеско науково обґрунтував теорію ревматизму як інфекційно-алергічного захворювання, низку робіт присвятив проблемам патології органів травлення, а його монографію "Основи фізичної діагностики захворювань черевної порожнини" визнано класичною в цій галузі.

Ім’я М.Д.Стражеска носить ряд описаних ним симптомів: симптом пухлини головки підшлункової залози, ознака повної атріовентрикулярної блокади серця, симптом перигастриту тощо.

Санбюлетень до тижня хірургічних дисциплін

   

                      

Класифікація вогнепальних ран:

    · За характером снарядів, що ранять: кульові, осколкові (осколками неправильної форми; стандартними осколковими елементами (стріловидними, кульковими та ін.).

· За характером поранення: сліпі, наскрізні, дотичні.

· Стосовно порожнин тіла: проникаючі, не проникаючі.

· За кількісною характеристикою: одиночні, множинні.

· За локалізацією: ізольовані (голови, шиї, грудної клітки, живота, таза, хребта, кінцівок); поєднані (2 анатомічні області або більше).

· За обтяжливими наслідками, що супроводжуються:

· масивною кровотечею (у тому числі з пошкодженням великих судин);

гострою регіонарною ішемією тканин;

· пошкодженням життєво-важливих органів, анатомічних структур;

· пошкодженням кісток і суглобів;

· травматичним шоком

  ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА — комплекс медичних заходів, спрямованих на надання медичної допомоги при невідкладних станах, які відмічають на виробництві, у побуті, під час дорожньо-транспортних пригод, катастроф, техногенних аварій та при гострих неврологічних, терапевтичних, хірургічних та термінальних станах. Ненадання П.д.д. при нещасних випадках, раптових гострих захворюваннях людини призводить до тяжких наслідків, аж до летальних. Своєчасна П.д.д. відіграє важливу роль у подальшому лікуванні потерпілих і хворих, сприяє скороченню термінів їх медичної та трудової реабілітації.

При ранах м’яких тканин П.д.д. полягає у правильній обробці рани. Спочатку рану очищують від бруду і сторонніх предметів. Потім обробляють антисептиками: саму рану промивають 3% розчином перекису водню, а краї рани — 5% спиртовим розчином йоду, 2% спиртовим розчином діамантового зеленого. Якщо є кровотеча (див. нижче), її необхідно спочатку зупинити. Після доставки потерпілого до лікувального закладу проводять первинне хірургічне оброблення рани, яке полягає у розсіченні рани, ревізії ранового каналу, відсіченні країв, гемостазі, відновленні пошкоджених структур та накладенні швів на рану. Якщо рана глибока, встановлюють дренаж.

П.д.д. при кровотечах залежить від виду (артеріальна, венозна, капілярна і паренхіматозна). При артеріальній кровотечі кров яскраво-червоного кольору, витікає швидко, під тиском, часто пульсуючим струменем. Така кровотеча самостійно не зупиняється. Для зупинки артеріальної кровотечі застосовують кровоспинний джгут, який накладають вище рани на кілька шарів тканини. Критеріями правильного накладання джгута є зупинка кровотечі, периферичної пульсації, бліда і холодна кінцівка. Максимальний час накладення джгута — 1 год взимку і 1,5–2 год влітку. При тривалому транспортуванні джгут розпускають на 10–15 хв. При венозній кровотечі кров темного кольору, витікає повільно. Венозну кровотечу зупиняють шляхом накладання стискальної пов’язки. Капілярна кровотеча є найменш небезпечною. Для її зупинки застосовують притискання судини у рані. Існують також інші методи зупинки кровотечі: максимальне згинання кінцівки, її підняття, пальцеве притискання, тампонада рани.

При крововтраті П.д.д. у першу чергу полягає у відновленні об’єму циркулюючої крові, що забезпечується в/в введенням кровозамінників або кристалоїдів (поліглюкін, реополіглюкін, неогемодез, розчин  Рінгера, фізіологічний розчин). Об’єм інфузії повинен відповідати об’єму крововтрати у потерпілого. Якщо людина притомна, їй дають пити воду, солодкий чай. Якщо у потерпілого виявляють больовий синдром, то для попередження больового шоку необхідно вводити анальгетики (промедол, фентаніл, морфіну гідрохлорид, трамадол, кетопрофен). При надмірній емоційній реакції застосовують транквілізатори (діазепам).

  Перша допомога

Головними об'єктами лікувального впливу при вогнепальному пораненні є зона первинної руйнації (некрозу) тканин і ділянки вторинного некрозу навколо неї, а також мікробна флора рани. З перших годин після поранення поряд зі знеболюванням і припиненням кровотечі необхідно забезпечити умови для самоочищення рани і обмежити розповсюдження вторинного некробіозу.
Лікування починається з накладання первинної пов'язки. Остання захищає рану від несприятливого впливу зовнішнього середовища і від повторного мікробного забруднення, забезпечує відтік раневого ексудату з частковим видаленням дрібних елементів первинного забруднення. При великих вогнепальних пораненнях необхідна іммобілізація пошкодженого сегменту, що охороняє його від повторної травматизації.
Центральним компонентом лікувального впливу є хірургічна обробка вогнепальної рани. Більшість вогнепальних ран підлягають ранній хірургічній обробці. У залежності від показань розрізняють первинну, повторну і вторинну хірургічну обробку ран.

Pill pack містить наступні складові:

І – знеболюючий  парацетамол в дозі 1000 мг. (як правило дві таблетки по 500 мг)

ІІ – нестероїдний протизапальний препарат: або на основі  мелоксикаму 15 мг, або  на основі ібупрофену 800 мг, (нурофен, імет, ірфен) або на основі німесуліду 200 мг ( ремесулід, найз).

Препаратом вибору  є мелоксикам, який менше всього впливає на тромбоцитарну ланку зсідання крові. Але обовязково необхідно врахувати побічні ефекти і можливі протипокази, так як всі препарати групи НПЗС не можна тим хто має гастрит, виразкову хворобу шлунку, інші  ерозивно-виразкові ушкодження шлунково-кишкового тракту в фазі загострення; анамнестичні дані про напади бронхоспазму, кропив’янку, гострий риніт, які пов’язані із застосуванням ацетил саліцилової кислоти  або інших НПЗЗ, кровоточивість невідомого характеру.

N.B! Обов’язково перевірте, чи немає в бійця препаратів, що мають в своєму складі похідні ацетилсаліцилової кислоти (аспірин).

ІІІ — антибіотик  з групи  фторхінолонів: або препарат що містить діючу речовину гатифлоксацин  (тебрис, гатимак, га флокс) в дозі 400 мг,

або моксифлоксацин (авелокс) 400 мг,

або препарат на основі ципрофлоксацину  (ципринол, або цифран) 1000 мг.

При формуванні  набору таблеток слід обов’язково вияснити чи немає у бійців аллергії на ті препарати, з яких формується Pill pack. У випадку алергіі необхідно замінити препарат на інший.

Тим хто має в анамнезі гастрити, виразкову хворобу в стані ремісіі, з метою профілактики загострення хвороби  можливо додати препарат для захисту слизової шлунку:  будь який іпп (інгібітор протонної помпи), наприклад омепразол 40 мг, пантопразол 40 мг, лансопразол 30 мг.

При фасуванні обов’язково необхідно вказати

· ДІЮЧУ РЕЧОВИНУ (торгові назви можуть бути відмінні в різних регіонах)

· ДОЗУ ДІЮЧОЇ РЕЧОВИНИ (якісь відмінні ознаки (напр. червона, біла таблетка). Це необхідно для того, щоб коли у бійця непереносимість якогось засобу, він міг його замінити)

· ОБОВЯЗКОВО вказати що необхідно  ПРОКОВТНУТИ І   ЗАПИТИ ВОДОЮ В ВИПАДКУ ПОРАНЕННЯ   ВСІ  ЗРАЗУ  ОДНОЧАСНО.

                         Методичні рекомендації підготовлені викладачем Косенко М. А.

1 грудня - Всесвітній день боротьби з ВІЛ/СНІДом

 Скажи СНІДу - НІ!