Медична газета "ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ" тематичний номер "ПЕДІАТРІЯ" № 4 / 2021 р.

 

28 жовтня - День визволення України від фашистських загарбників

Минуло вже 77 років з того переможного дня, але і донині не вщухає біль людських втрат у тій жахливій смертоносній війні.   

Український народ завжди пам’ятатиме тих, хто гідно пройшов важкими дорогами війни, сумлінно виконав священний обов’язок — мужньо захищав від загарбників свій рідний край.

Щорічно 28 жовтня відзначається День визволення України від німецько – фашистських загарбників. Це свято встановлено в Україні згідно з Указом Президента від 20 жовтня 2009 року № 836/2009 «з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні».

В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів.

В ході Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму.

Воєнні дії під час Другої світової війни відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. У 1941–1944 роках на українській землі були зосереджені головні сили вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них було розгромлено саме на території України.

Цей світлий і водночас сумний день дуже важливий і незабутній для всіх тих, хто визволяв Україну. Ми схиляємо голову перед пам’яттю загиблих, висловлюємо вдячність і повагу живим, згадуємо тих, кого з нами немає вже в мирний час.

 

14 жовтня - День захисників і захисниць України. День українського козацтва

 

14 жовтня — день із багатою історією. Україна святкує не лише День захисників і захисниць, а й День українського козацтва та день заснування Української повстанської армії.

День захисника України має значно ширший контекст, аніж привітання чинних військовослужбовців. Це й день пам'яті та пошани всіх, хто впродовж століть боровся за свою землю і відстоював суверенітет України після здобуття нею незалежності. Сьогодні справа захисту української незалежності згуртувала і кадрових військових, і добровольців, і волонтерів, тому коло тих, кого ми вшановуємо як захисників України, включає і їх.

Довідка про історію свята

День захисника України призначено на церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці. В Русь-Україну це свято прийшло з Візантії після запровадження християнства. Князь Ярослав Мудрий над Золотими Воротами в Києві збудував надбрамний храм на честь Богоматері.

Українська традиція вшанування Покрови була продовжена в козацьку добу. На Запорозькій Січі це свято було одним з найголовніших. Цього дня відбувалися ради, де вибирали кошового та старшину, а січові церкви зводили передусім на честь Покрови Пресвятої Богородиці. У Гетьманщині виникає й цілком новий тип ікони - "Козацька Покрова". На ній під омофором Діви Марії іконописці розміщують українських ієрархів, гетьманів, старшину та значних козаків.

У XX ст. традицію пошанування Покрови як опікунки українського війська перейняла Українська повстанська армія. Саме день 14 жовтня 1942 року вважається символічною датою її постання.

У ХХІ ст. другий рік святкування цього свята припадає на другий рік формування справжньої української армії — оновлення Збройних Сил України, їх професіоналізації та розвитку в найскладніших умовах — воєнної агресії.

 

Офіційне гасло відзначень: Сила нескорених

 

Нинішній український воїн, який захищає українську державність у зоні АТО, — спадкоємець нескорених — тих, хто боронив кордони й безпеку своєї землі впродовж століть, часто в неймовірно складних умовах відсутності державності та атак значно сильніших ворогів, — дружинників княжих часів, козаків, січових стрільців, воїнів Української революції 1917-1921 років, повстанців Холодного яру та вояків УПА. Їх усіх — від давнини до сьогодення – і вшановуємо 14 жовтня, у День захисника України.

Майстер часу Іван Кочерга - драматург із Чернігівщини

 

140 років від дня народження Івана Антоновича Кочерги (1881–1952), українського драматурга, перекладача. Закінчив юридичний факультет Київського університету, проте справжнім його покликанням була література. Найбільшого визнання і популярності здобули  історичні драми «Фея гіркого мигдалю», «Алмазне жорно», «Свіччине весілля», «Ярослав Мудрий», а також п’єси на сучасні теми «Марко в пеклі», «Майстри часу». За «Ярославом Мудрим» у 1973 році було створено дві опери – одну написав Григорій Майборода, іншу – Юлій Мейтус. «Свіччине весілля» стало однойменним балетом на музику Юрія Знатокова (теж у 1973).

 Слава і визнання прийшли до Івана Кочерги досить пізно – у 54 роки, коли його п’єса «Майстри часу» посіла друге місце у Всесоюзному урядовому конкурсі на найкращу п’єсу. До того він тихо-мирно жив у Житомирі, працював ревізором у робітничо-селянській інспекції та писав п’єси «в шухляду».

 Після гучної перемоги Кочерга переселився з сім’єю до Києва, почав мешкати у престижному будинку письменників Роліт (нині – вул. Б. Хмельницького, 68), став членом Спілки письменників України. Кочерга володів багатьма мовами, зокрема латиною, добре знався на світовій літературі, історії, міфології, юриспруденції тощо. Протягом багатьох років його не лише не друкували, не ставили, але й просто ігнорували (особливо, коли Спілку очолював Олександр Корнійчук). Кочерга виживав тоді лише завдяки перекладам (перекладав Метерлінка, Гете).

 Дихнути більш-менш вільно письменник міг тільки за часів правління Спілкою Максима Рильського та Миколи Бажана. Трагічним було й особисте життя Івана Кочерги. Особливо на схилі років. З дружиною – Аделаїдою Степанівною, йому надзвичайно пощастило, а от із рідними дітьми – не дуже. Обидва його сини – Роман і Михайло були алкоголіками. Особливо потерпало подружжя від витівок молодшого – Романа, який напивався до нападів божевілля. Батьки мусили викликати «швидку», санітари силою його зв’язували й забирали до психушки. Траплялося, що син бігав за батьком (якому на той час було вже за 70) із сокирою, намагаючись його вбити. Іван Антонович змушений був тікати, переховуватися у сусідів… 42-річний Роман помер від перепою на четвертий день нового, 1951 року. Письменник поховав сина, мужньо намагався жити далі, почав писати п’єсу про Максима Березовського, втім, напередодні 1953 року, і сам помер. Дружина ненадовго пережила чоловіка, але встигла стати свідком його посмертної слави.

Семінар для бібліотечних працівників "Елементи бібліотечного маркетингу в діяльності бібліотек в умовах дистанційної освіти"

 30 вересня 2021р. в режимі онлайн відбувся вже вдруге семінар Науково – методичного центру вищої та фахової передвищої освіти «Елементи бібліотечного маркетингу в діяльності бібліотек в умовах дистанційної освіти» для завідувачів бібліотек та бібліотечних працівників закладів фахової передвищої освіти.

В день Всеукраїнського дня бібліотек в семінарі брали участь бібліотекари  коледжів фахової передвищої освіти з усієї України.

Програма семінару:

1.      Формування інформаційних ресурсів бібліотек ЗФПО

2.        Електронні освітні ресурси у професійній діяльності педагога

3.       Фейсбук, Інстаграм, ТікТок - що ж обрати?

4.      Досвід роботи Харківського обласного методичного об`єднання працівників бібліотек ЗФПО

5.      Впровадження автоматизованої бібліотечно - інформаційної системи в бібліотеці коледжу

6.     Віртуальна бібліотека коледжу

7.      Творчий потенціал педагогічних та студентських колективів: пошук нових ефективних форм і методів роботи.

Реалії нашого часу викликають змінювати форми роботи та переходити в режим онлайн, що позитивно оцінюється учасниками семінару, та дозволяє обговорювати питання, які цікавлять багатьох.