Мистецтво жити під час війни

 У Кременчуцькому медичному фаховому коледжі відбулася важлива зустріч, присвячена Всесвітньому дню ментального здоров’я. Захід під назвою «Ти як? Мистецтво жити під час війни» організувала та провела бібліотека коледжу. Головною подією зустрічі стали практичні заняття з елементами арттерапії, які допомогли учасникам зазирнути всередину себе та знайти внутрішні ресурси для стійкості.

Особливою гостею заходу стала Олена Нестерова — відома психологиня, волонтерка та громадська діячка. Сьогодні Олена активно допомагає українським військовим, надаючи їм фахову психологічну допомогу та підтримку на шляху відновлення.

Сила арттерапії: зцілення через творчість

Під час зустрічі Олена Вікторівна поділилася з майбутніми медиками дієвими практиками самодопомоги. Оскільки студенти медичного коледжу — це майбутні захисники нашого здоров'я, для них вміння тримати психологічний баланс є професійною необхідністю.

  Використання елементів арттерапії дало можливість учасникам:

-        ✰ Висловити емоції без слів за допомогою творчих методик.

  ✰  Знизити рівень тривожності, зумовленої щоденними викликами війни.

  ✰  Опанувати техніки заземлення, які можна використовувати у стресових ситуаціях.

 

Досвід гості, яка безпосередньо працює з нашими захисниками, став для здобувачів освіти потужним прикладом незламності та професіоналізму. Олена Вікторівна наголосила, що піклуватися про своє ментальне здоров'я — це не розкіш, а обов'язок кожного, адже лише сильні духом ми можемо наближати перемогу та допомагати іншим.

Дякуємо Олені Вікторівні за щемливу, щиру та надзвичайно корисну зустріч! Плекаймо свою стійкість щодня.

А ви сьогодні запитували себе: «Ти як?»

З Днем працівників освіти: шануємо та дякуємо нашим викладачам!

 

                              Дорогі наші викладачі!                                          З Днем працівників освіти!

Медичний коледж — це особливе місце, де вчорашні дев'ятикласники перетворюються на майбутніх рятівників людських життів. І цей шлях вони проходять під вашим надійним керівництвом. Сьогодні ми щиро вітаємо весь наш великий педагогічний колектив.  Викладачів загальноосвітніх предметів, які першими зустрічають випускників 9-х класів. Ви стаєте для них містком від шкільної парти до студентської дорослості. Дякуємо за ваше терпіння, мудрість та вміння запалити інтерес до знань, які стають міцним фундаментом для майбутньої професії! Викладачів медичних дисциплін, які відкривають студентам світ анатомії, фармакології та практичної медицини. Ви вчите не просто професії, а відповідальності, милосердю та стійкості, передаючи досвід, що рятує життя.

Разом ви створюєте унікальну команду, яка формує не лише висококласних фахівців, а й чудових людей з великим серцем.

У це свято ми бажаємо вам залізного здоров'я (як у кращих медичних атласах) та невичерпної енергії, натхнення та терпіння у роботі з молодою зміною, щирої поваги від студентів та гордості за їхні успіхи, миру, затишку та добробуту у ваших домівках. Дякуємо за вашу благородну працю, оптимізм та віру в кожного студента! Зі святом!

Трагедія Бабиного Яру у контексті сучасної російської агресії

 

Щороку 29 вересня Україна та весь світ схиляють голови у День пам'яті жертв Бабиного Яру. Цей день — одна з найстрашніших точок у світовій історії, символ Голокосту та безмежної людської жорстокості. Проте сьогодні, у XXI столітті, ми змушені не просто згадувати минуле, а з жахом констатувати: нацистські методи геноциду повернулися на українську землю. Цього разу їх принесла росія.

29–30 вересня 1941 року нацисти розпочали масові розстріли єврейського населення Києва. Лише за два дні у яру на околиці міста було знищено 33 771 людину — переважно жінок, дітей та літніх людей.

За два роки окупації Бабин Яр став братською могилою для понад 100 000 осіб. Окрім євреїв, нацисти вбивали тут ромів, радянських військовополонених, пацієнтів психіатричної лікарні та діячів ОУН (серед яких була й поетка Олена Теліга). Цей конвеєр смерті працював за чіткими, холоднокровними інструкціями.

💀 Зловісна паралель: Третій Рейх та сучасна росія

Десятиліттями цивілізований світ повторював мантру: «Ніколи знову». Але поки Україна будувала меморіали пам'яті, росія плекала культ війни під гаслом «Можем повторить». І вони повторили. Сучасний російський режим повністю скопіював ідеологію та методи гітлерівського нацизму:

Критерій порівняння - Нацистська Німеччина (Третій Рейх) та сучасна росія (рашизм).

Привід для агресії

Нацистська Німеччина (Третій Рейх): Захист «німецькомовного населення» та повернення «історичних земель».

Сучасна росія (рашизм) : Захист «російськомовних» та повернення «історичних територій».

Заперечення нації

Нацистська Німеччина (Третій Рейх)  : Заперечення права на існування євреїв, циган та слов'ян.     

Сучасна росія (рашизм) : Офіційне заперечення існування українського народу, мови та культури.

Методи знищення

Нацистська Німеччина (Третій Рейх) : Масові розстріли, яри, газові камери, розстрільні списки.      

Сучасна росія (рашизм) : Фільтраційні табори, катівні в кожному окупованому місті, братські могили.

Символи та пропаганда    

Нацистська Німеччина (Третій Рейх) : Свастика, повна цензура, розлюднення ворога через радіо й газети.  

Сучасна росія (рашизм): Знаки Z і V, тотальна пропаганда на ТБ, гасла про «денацифікацію».

Знищення міст

Нацистська Німеччина (Третій Рейх) : Рівняння з землею міст (Варшава, Роттердам) під час наступу.       

Сучасна росія (рашизм) : Повне стирання з лиця землі Маріуполя, Бахмута, Мар'їнки, Волновахи, Константинівки

Масові розстріли у Бабиному Яру заглушали звуками літаків та музикою, щоб приховати злочин. Росія діє так само: вона закидала Маріупольський драмтеатр бомбами, а потім залила бетоном трупи сотень цивільних підлітків і жінок, щоб приховати сліди.

Трагедія Бабиного Яру вчить нас: непокаране зло завжди повертається. Тоталітарні режими не розуміють мови дипломатії — вони розуміють лише силу. Якщо у 1945 році світ засудив нацизм на Нюрнберзькому трибуналі, то сьогодні міжнародна спільнота має зробити все, щоб рашизм отримав свій власний, справедливий фінал у Гаазі.

Пам'ятаємо жертв минулого. Боремося за життя в теперішньому

З Днем фармацевтичного працівника

 

Щорічно у третю суботу вересня в Україні відзначають День фармацевтичного працівника. У 2026 році це професійне свято припало на 19 вересня. 

Сьогодні образ фармацевта давно вийшов за межі «людини, яка просто видає ліки в аптеці». Це висококласні фахівці, від точності яких залежать мільйони життів. Сучасні фармацевти виступають незамінними радниками у сфері охорони здоров'я, які консультують пацієнтів щодо сумісності препаратів та запобігають небезпечним помилкам у самолікуванні. Завдяки глибоким знанням у хімії та фармакології, вони інтегровані в медичну систему як експерти, що забезпечують безпеку та ефективність кожної призначеної терапії.

Знати тисячі назв ліків, їхню взаємодію та складні хімічні ланцюжки — місія складна. Але студентам нашого коледжу неймовірно пощастило, адже цю непросту науку їм викладають справжні майстри своєї справи!

З нагоди свята ми щиро вітаємо наших чарівних викладачок фармакології:

Гіндіну Марину Семенівну

Ковтун Марину Григорівну

Дякуємо вам, за те, що ви:

Перетворюєте складні латинські назви та заплутані класифікації на зрозумілі алгоритми.

Вчите не просто «зубрити» матеріал, а логічно мислити та розуміти суть кожного препарату.

Проявляєте залізну терплячість, коли здобувачи освіти всоте перепитують різницю між анальгетиками та спазмолітиками.

А всім студентам бажаємо легкої підготовки до модулів, «відмінно» у заліковках та чіткого розуміння того, що кожна вивчена тема сьогодні — це врятоване життя завтра.

 

1 вересня — День знань. Гідність починається зі слова

 

1 вересня — День знань
Мова гідності. Бачити людину за словами нашою рідною українською.

Вітаємо велику родину нашого медичного коледжу з початком нового навчального року! Отримання медичної освіти — це не лише вивчення клінічних протоколів чи анатомії. Це, перш за все, плекання високої культури, емпатії та поваги, які починаються з нашого ставлення один до одного та з нашого слова.

Сьогодні, 1 вересня, ми розпочинаємо цей шлях із надзвичайно важливої теми — Мови гідності.

І для нас, українців, ця гідність має цілком конкретне, рідне звучання. Це — наша українська мова.

Слово, що лікує та поважає. Українська мова за своєю природою є надзвичайно гуманною та чуйною. Коли ми розмовляємо рідною мовою, ми повертаємо собі своє коріння та право бути почутими. Мова гідності в медицині — це вміння розмовляти так, щоб пацієнт відчував себе захищеним.

Принцип «Бачити людину за словами»

Слово — це найпотужніший інструмент, яким володіє людина. Наша рідна українська мова має неймовірне багатство для вираження підтримки, але в щоденній метушні ми часто схильні вішати на людей «ярлики», оцінювати їх за першою фразою чи випадковим словом.

Бачити людину за словами — це мистецтво спілкування, яке базується на трьох важливих китах:

Повага до особистості, а не до статусу.

 Слухати, щоб зрозуміти, а не щоб відповісти.

 Рідне слово як простір безпеки.

 Українська мова є нашою спільною домівкою. Коли ми розмовляємо лагідно, грамотно та з повагою, ми створюємо простір, де інша людина почувається захищеною, де її не засудять і не висміють. Наша мова сьогодні — це мова солідарності та підтримки.

 Мова нашої стійкості. Сьогодні українська мова стала символом нашої сили, свободи та незламності. Для майбутнього медика розмовляти державною мовою — це вияв поваги до своєї країни, до кожного пацієнта та до самого себе. Це наш професійний та громадянський обов'язок.

 

Тисяча років сили: з Днем Української Державності!

 

Сьогодні, 15 липня, ми відзначаємо надзвичайно важливе свято — День Української Державності.

Цей день — не просто дата в календарі. Це нагадування про те, що українська держава народилася не три десятиліття тому. Наша історія має глибоке коріння, яке сягає часів Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Козаччини, Української Народної Республіки та сучасного проголошення Незалежності.

Чому цей день важливий для нас, студентів та викладачів?

Тяглість традицій. Ми є нащадками великої культури та багатовікової цивілізації.

Символ єдності. День державності збігається з Днем Хрещення Київської Русі, що підкреслює наш історичний вибір та європейський вектор розвитку.

Ціна свободи. Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, ми захищаємо те, що будувалося поколіннями. Наші воїни на фронті виборюють право України бути вільною та незалежною державою.

Бути українським студентом сьогодні — це велика відповідальність. Наше завдання — здобувати знання, розвивати науку, берегти культуру та щодня працювати на благо нашої країни. Адже саме молодь будуватиме майбутнє України після нашої Перемоги!

Дякуємо захисникам і захисницям за можливість навчатися та жити на рідній землі.

Зі святом! Слава Україні! 

Від теорії до практики: виставка праць наших викладачів

 Знання - це основа професійного розвитку, а книга є надійним провідником у світі науки та практики.

У стінах нашої бібліотеки  підготовлена розгорнута книжкова виставка «Навчальні видання наших викладачів: від теорії до практики».

Ця експозиція — живий доказ того, що наші викладачі не лише діляться знаннями на лекціях, а й створюють фундаментальну навчальну базу для майбутніх спеціалістів.

Краєзнавчі нариси про Кременчук

 Місто, що дихає історією: у бібліотеці коледжу відбувся захопливий історичний екскурс

Як багато ми знаємо про вулиці, якими ходимо щодня? Напередодні у читальній залі бібліотеки нашого коледжу відбулася надзвичайно цікава та пізнавальна виховна година. Захід пройшов у форматі історичного екскурсу під назвою «Місто з історією. Маловідомі факти про Кременчук».

Учасниками заходу стали здобувачі освіти групи 1-Б л/с (9), які щиро цікавляться минулим свого рідного краю.

Головною гостею зустрічі стала науковий співробітник Кременчуцького краєзнавчого музею Олена Володимирівна Коваленко. Вона допомогла студентам по-новому поглянути на рідне місто, розкривши його глибокі та подекуди таємничі сторінки. 

Від козацьких битв до сьогодення

Олена Володимирівна провела присутніх крізь віки, згадавши доленосні історичні події XVII століття. Студенти дізналися про національно-визвольні повстання українського народу та знамениту Куруківську битву 1625 року, яка розгорталася саме на наших землях і заклала міцний фундамент козацької слави.

Невіддільною частиною розповіді стали унікальні природні та історичні пам'ятки Кременчука:

Деївська гора — найвища точка Кременчуцького краю із власними легендами.

Скеля-реєстр — унікальний геологічний пам'ятник, що «пам’ятає» повіні минулих століть.

Міський сад — найстаріший парк міста, який колись відвідували імператори та видатні діячі.

Архітектурні символи та пам'ять поколінь

Особливу увагу лекторка приділила архітектурній спадщині Кременчука. Присутні віртуально мандрували повз вишуканий особняк купця Григорія Чуркіна у Крюкові та розглядали величний клуб ім. І. Ф. Котлова — перлину українського архітектурного модерну. Говорили й про втрачену та відновлену духовність, зокрема про величний Свято-Успенський собор.

Окремою темою став легендарний Крюківський міст — головна транспортна артерія, що єднає два береги Дніпра та є справжнім символом міста.

Не оминули увагою і монументи, які нагадують про важливість миру та пам'яті:

Меморіал «Вічно живим» — символ скорботи та безмежної вдячності визволителям міста.

Гонг Миру — міжнародний символ прагнення до злагоди та взаєморозуміння, встановлений у Кременчуці.

 Музичний фінал

Історична мандрівка завершилася на надзвичайно емоційній ноті. Наприкінці заходу вокальна група нашого коледжу подарувала всім присутнім зворушливе виконання пісні про рідний Кременчук. Це стало яскравим і душевним аккордом зустрічі, яка вкотре довела: наше місто має не лише славне минуле, а й талановите майбутнє!

Дякуємо Олені Володимирівні Коваленко за чудову розповідь, а працівникам бібліотеки — за організацію заходу, що надихає любити та вивчати свій рідний край.

Для всіх здобувачів освіти нашого коледжу в бібліотеці діє особлива краєзнавча експозиція. Завітайте на книжкову виставку «Кременчук: місто, яке я люблю», щоб ближче познайомитися з історією міста, у якому ви навчаєтеся.

🌺Вишиванка як стан душі🌺

 

До 20-річниці Всесвітнього дня вишиванки бібліотека медичного коледжу наповнилася особливою атмосферою української душі, тепла й єдності 💙💛 

Вишиванка — це не просто одяг. Це наш генетичний код, наша історія, пам’ять роду, любов до рідної землі та незламний дух українців. Поки печеться хліб, вишиваються рушники й звучить українське слово — живе Україна. Щирим подарунком для бібліотеки стала нова збірка Спілки літераторів «Славутич Патріотичний», яку подарувала викладачка української мови та літератури, членкиня спілки літераторів Гошкодеря Лариса Григорівна.

 🌼Особливо зворушливим моментом стало декламування вірша «Вдягни вишиванку». Авторка твору – Віта Гориславець, а читала вірш Наталія Ходова. Слова поезії торкнулися серця кожного, нагадуючи про силу українських традицій, нашу єдність і любов до Батьківщини.

Бережімо українське.

Передаваймо традиції молодому поколінню.

Вдягаємо вишиванку з гордістю – як символ нашої свободи, краси й нескореності