21 березня – Всесвітній день поезії

 Поезія лікує, надихає, розчулює, смішить. Вона не вимагає від вас багато уваги й часу – але якщо ви все ж знайдете для неї трохи місця у своєму житті – вона вам неодмінно віддячить. Всесвітній день поезії – гарна нагода попіклуватися про свою книжкову полицю й поповнити її поезією.

Ліна Костенко святкує День народження

 

 Українська поетеса, письменниця та громадська діячка Ліна Костенко сьогодні, 19 березня, святкує свій День народження. Одній із найвідоміших українок сучасності виповнилося 93 роки.

Ліну Костенко вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою, а її біографія є прикладом для мільйонів українців та невичерпним джерелом мудрості. Її вислови надихають на зміни і змушують замислитися над вічними темами. Усе своє життя письменниця не боялася влади та відкрито говорила всю правду про неї як за часів КДБ, так і за президентства Януковича.

У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковна.

Ліна Костенко

УЗа підтримку дисидентського руху твори поетеси не друкували аж 16 років. Попри це вона продовжувала писати, хоч і «в шухляду».

Вона відмовилася від деяких нагород, бо «не носить політичної біжутерії». Не терпить мовчання, фальші, завжди говорить лише правду, безкомпромісна та віддана своїм ідеям.

Коли ж у 2022-му розпочалося повномасштабне вторгнення, Костенко несподівано з'явилася на публіці під час нагородження Орденом Почесного легіону Франції. Уперше за останні 12 років письменниця дала інтерв'ю телеканалу «Київ», у якому розповіла, що не припиняла працювати, навіть коли під Києвом точилися бої.

Я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову війну. І ці бомби о четвертій годині ранку – мені вони звичні з дитинства. Тепер я знову почула ті самі бомби, страшніші, і, мушу вам сказати, я не злякалася. Ні разу не пішла в укриття. Воно гуде, думаю, добре, хай: уб'є, то уб'є.

Ліна Костенко

У Ліни Костенко було тавро дочки «ворога народу». У 1936 році її батька засудили на десять років концтаборів. Після проголошення вироку Василь Костенко сказав суддям: «Вашим червоним прапором тільки биків лякати». Ця безстрашність та справжня людська гідність згодом передалися і його дочці.

Ліна Костенко вступила до Київського педагогічного інституту. Потім вона закінчила й Московський літературний інститут імені Горького, який був тоді всерадянською «кузнею літераторів».

Нетерпимість до несправедливості, відчуття власної гідності та непохитний характер спонукали Ліну Костенко стати активною учасницею руху шістдесятників, які боролися за збереження української мови, культури, спонукали відроджувати національну свідомість тощо.

А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.

Ліна Костенко

Так, у 1965 році поетеса разом із кінорежисером Сергієм Параджановим, поетом Іваном Драчем, авіаконструктором Олегом Антоновим та іншими діячами надіслала до влади лист-протест проти арештів української інтелігенції та вимагала зробити публічними розгляди судових справ.

Після відкритого листа Ліни Костенко в газету «Літературна Україна» на захист В’ячеслава Чорновола в 1968 році ім’я поетеси більше не згадували в пресі, розповіли в Українському інституті національної пам’яті.

Згодом за підтримку українських дисидентів твори Ліни Костенко заборонили друкувати. Довгих 16 років поетеса була змушена писати «в шухляду». Наприклад, відомий сьогодні роман у віршах «Маруся Чурай» був написаний саме в цей період.

З 1991 року Ліна Василівна брала участь у наукових експедиціях до Чорнобильської зони. За її словами, там вона рятувала свою душу.

Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.

Ліна Костенко

З початком 90-х років цікавість до творчості Ліни Костенко починає зростати та виходити з-під заборон. Уже у 2000 році, як розповіли в Українському інституті національної пам’яті, тодішній президент України Леонід Кучма нагородив поетесу орденом Ярослава Мудрого V ступеня. Однак на церемонію нагородження Ліна Василівна відмовилася йти, промовивши крилату фразу: «Політичної біжутерії не ношу».

Згодом у 2005 році поетеса відмовилась і від звання Героя України, яке їй хотів присвоїти новообраний президент України Віктор Ющенко.

Про чоловіків Ліни Костенко відомо не так багато, як зрештою і про її життя загалом. Письменниця була двічі одруженою. Перший шлюб з Єжи-Яном Пахльовським, що став батьком дочки Костенко письменниці Оксани Пахльовської, протривав недовго, бо вони не зійшлись характерами.

Далі Костенко мала стосунки з Аркадієм Добровольським, письменником і перекладачем, який пройшов сталінські табори. Тоді поетесі було 28, а йому – 48. Знову не склалося.

Другий шлюб Костенко взяла із директором кіностудії імені Довженка Василем Цвіркуновим. Разом вони прожили 25 років, аж до його смерті. У цьому шлюбі Ліна Костенко народила сина Василя.

Про інші романи письменниці відомо ще менше. Подейкували, що в неї був закоханий Василь Симоненко, а от Дмитро Павличко розповідав, що досі береже коробку сірників, куплених кілька десятиліть тому, аби прикурити їй цигарку. 

Бібліотечна вітрина - відомі імена. Березень.

13 березня - 135 років від дня народження 

Антона Макаренка

Макаренко Антон Семенович — український педагог, письмен­ник. Народився 13.03.1888 р. у м. Білопілля Сумської області. Після закінчення Кременчуцького місько­го училища і педагогічних курсів при ньому (1905), вчите­лював у містечку Крюкові і на станції Долинська (1911-1914). 

  У 1914-1917 pp. навчався у Полтав­ському учительському інституті. Протягом трьох ро­ків завідував міським початковим училищем у м. Крюкові. 

  З вересня 1920 р. був призначений керівником (фактично став організатором) тру­дової колонії для малолітніх правопорушників і безпритульних у с. Ковалівка під Полтавою. 

  З бе­резня 1921 р. колонія носила ім’я М. Горького. З 1927 р. педагог поєднував роботу в колонії з організацією дитячої трудової кому­ни ім. Ф. Дзержинського у передмісті Харкова. 

  У 1935-1937 pp. працював у Киє­ві заступником начальника відділу трудових ко­лоній Народного Комісаріату внутрішніх справ УРСР. 

  У 1936 р. за сумісництвом керував коло­нією для неповнолітніх у м. Бровари під Києвом. 

  З 1937 р. жив у Москві, займаючись літературною і суспільно-педагогічною діяльністю.

Макаренко створив наукову методику виховної роботи з дитя­чим колективом, поєднання навчання з про­дуктивною працею, моральним, фізичним і естетичним вихованням. Багато зробив для розвитку теорії сімейного виховання. 

                          

                           25 березня - 110 років від дня народження 

                                       Василя Козаченка

9 березня – 209 річниця від дня народження Тараса Шевченка

 

  Фрази Тараса Шевченка, які надихають на боротьбу:

• Боріться – поборете, Вам Бог допомагає! За вас правда, за вас слава, І воля святая!
• Вогонь запеклих не палить.
• Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
• Наша дума, наша пісня, Не помре, не загине. Ось де, люди, наша слава, слава України!
• Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле.
• Любіться, чорнобриві, Але не з москалями, Бо москалі – чужі люди, Роблять лихо з вами.
• Якби ви вчилися так, як треба, то й мудрість була б своєю.
• Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!
• В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
• І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик.
• Поховайте і вставайте, Окови порвіть і ворожою злою кров’ю Волю окропіть.
• Вчіться, читайте, І чужому вчитеся, І свого не цурайтеся.
• Наша дума, наша пісня, Не помре, не загине. Ось де, люди, наша слава, слава України!
• Здається – кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна…
• Не одцуравсь того слова, що мати співала, як малого повивала.

Шевченкова поличка у бібліотеці

3 березня відзначається Всесвітній день письменника

 Всесвітній день письменника відзначають не лише романісти, прозаїки, поети, памфлетисти, публіцисти, фантасти, фейлетоністи, новелісти, есеїсти та інші майстри слова. Його по праву вважають своїм журналісти, історики та блогери.

ЦІКАВІ ФАКТИ

1. Перший професійний письменник України Іван Нечуй-Левицький пішов з роботи вчителя російської мови заради письменництва на рідній солов’їній.
2. Василь Симоненко терпіти не міг роботу журналіста, тому що не бачив у ній творчої свободи.
3. Родина Бориса Грінченка розмовляла російською, але після прочитання «Кобзаря» письменник твердо вирішив спілкуватись виключно українською – daytoday.ua.
4. Микола Гоголь мав пристрасть до рукоділля: в’язав на спицях шарфи, кроїв сестрам сукні, ткав пояси, до літа шив собі шийні хустки.
5. Джек Лондон був соціалістом, а крім того ‒ першим в історії американським письменником, який заробив своєю працею мільйон доларів.
6. Агата Крісті страждала на дисграфію, тобто практично не могла писати від руки. Всі її знамениті романи були надиктовані.
7. Едгар Аллан По все життя боявся темряви.
8. Оноре де Бальзак завжди писав у темряві.
9. Чарльз Діккенс настільки не любив пам'ятники і монументи, що у своєму заповіті суворо заборонив зводити їх йому. Єдина бронзова статуя Діккенсу встановлена у Філадельфії.
10. У Лорда Байрона було чотири домашніх гусака, які всюди слідували за ним, навіть на громадських зборах.
11. Марк Твен був непоганим винахідником. Серед його розробок ‒ блокнот з відривними листочками для журналістів, шафа з розсувними полками, саморегульовані підтяжки, а також самий геніальний з його винаходів – машинка для зав’язування краваток! – library.khntusg.com.ua.