17 травня - 100 років від дня народження українського письменника, лауреата Шевченківської премії 1981 року Анатолія Дімарова. Він помер у віці 92 років у 2014 році. За його романом-епопеєю було знято 12-серійний серіал-епопея «І будуть люди» режисера Аркадія Непиталюка, що вийшов на українські екрани в восени 2020 року і розповів жахливу історію України у 30-х роках ХХ століття на прикладі життя одного села на Полтавщині.
Попри
те, що Анатолій Дімаров був українським радянським письменником, йому
вдавалося у своїх творах піднімати питання злочинів сталінського режиму
під час колективізації, Голодомору, Геноциду українського народу
та в Другій світовій війні, навіть попри цензуру, що нещадно
різала його тексти. Усі твори Анатолія Дімарова засновані на епізодах його
біографії, адже він походив із розкуркуленої родини, а також пройшов
солдатом Другу світову війну.
Анатолій
Дімаров, справжнє ім'я Анатолій Гарасюта, народився у 1922 році
у заможній родині вчителя Андроніка Гарасюти на хуторі Гараськи
на Полтавщині, його мати була донькою священника. Його родину розкуркулили
під час колективізації. Рятуючи дітей, батьки змінили синам, Анатолію
та Сергію, прізвище на Дімаров. І лише у 90-х Анатолій Дімаров
розкрив своє справжнє прізвище.
До 100-річчя
письменника, який написав дуже важливі для українського читача твори,
що розповідають правду про трагічні події в Україні у ХХ
столітті, пригадуємо п’ять творів,
які обов’язково варто прочитати.
П’ять
книг Анатолія Дімарова, які варто прочитати
На коні і під конем (1973)
Це історія про пустуна і вигадника
Толіка і його молодшого брата Сергійка, які постійно завдають клопоту своїй
матері. Прототипом головного героя став сам автор. У повісті він із
гумором розповідає про своє дитинство. Закінчується вона щемливою історію про
те, як головний герой, вже юнак, відправляється новобранцем на війну.
І будуть люди (1964, 1966, 1968)
Роман-епопея І будуть люди розповідає історії кількох родин
на фоні початку радянської окупації України у 1920−30-х роках. Герої
- жителі одного із сіл Полтавщини переживають НЕП, колективізацію і Голодомор.
Назву книзі дав рядок із поезії Тараса Шевченко І
Архімед, і Галлілей.
Біль і гнів (1974, 1980, 1980)
Ще один
роман-епопея, що продовжує історію, розпочату у романі І будуть люди. Він розповідає про подальшу долю героїв,
що пережили Голодомор, колективізацію та масові репресії 1937 року,
уже у часи Другої світової війни. За цю трилогію Анатолій
Дімаров удостоївся Шевченківської премії у 1981 році.
Чорний ворон (1989)
Повість про події Другої світову
війну, написана у 1960-х роках, 20 років пролежала у шухляді. Дімаров
розповідає історію українця Григорія Нудьгу колишнього в’язень Колими,
з яким письменник приятилював. Він став прототипом молодшого лейтенанта
Калинки. Її публикацію заборонила цензура.
Вперше була видана у 1989 році
у Австралії англійською мовою у перекладі Юрія Ткача у збірці
In Stalin’s Shadow. В Україні її вперше надрукувало видавництво
Дніпро у власній збірці В тіні Сталіна у 1990 році.
Прожити і розповісти (1997)
Прожити
і розповісти: Повість про сімдесят літ — це біографічний роман Дімарова, в якому
він відкрив своє справжнє прізвище та розповів правдиву історію своєї
родини, що постраждала через колективізацію у 30-х роках, відголоски
якої можна знайти в його інших творах.
