Понад сторіччя тому юні герої Крут зробили майже неможливе ціною власного життя.
Зі сходом сонця 29 січня 1918 року на Чернігівщині відбувся бій під Крутами.
За різними джерелами від 70 до 100 молодих українських хлопців віддали свої життя за рідну країну та на кілька діб зупинили більшовицьку армію, яка насувалася на Київ.
Крути стали легендою, символом жертовності та незламності молодого покоління. Вічна слава й пам’ять Героям, які полягли в бою за наше сьогодення та свободу України.
Ми тільки чули кулеметні черги через різні проміжки: та-та-та, та-та... Два роки з дня в день я чув, і це стоїть у моїх вухах сьогодні. Під кінець над яром піднявся важкий, масний дим. Він ішов звідти тижнів три».
Анатолій Кузнєцов. «Бабин Яр»
«Євреїв все ведуть без кінця. Люди ховають їх, але німці їх знаходять і забирають. І до цього часу чути стрілянину в Бабиному Яру».
Ірина Хорошунова. «Перший рік війни»
27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…».
Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.
Голокост, Шоа – переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертв знищували лише за етнічну приналежність.
Прокидаєшся ранком,
Годуєш кішку.
А сусід випускає шістдесят ракет...
Читаєш новини,
Прибираєш ліжко.
Цей ранок — це твій лотерейний білет.
Та в небі працюють крилаті боги,
Зупиняють смертельні ракетні дощі.
І коли десь протяжно співають тривоги,
Наші боги тримають щити і мечі!
Просинаєшся ранком,
Годуєш кішку.
А сусід випускає шістдесят ракет...
І ти дякуєш тим, хто цим ранком
не в ліжку,
А дарує тобі лотерейний білет...
Катерина Флекман.
Київ, 25.06.2022.
Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі.
Він увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це – основоположна віха українського державотворення.
Сучасні події нинішньої російської агресії лише підсилюють значущість того Акта злуки УНР і ЗУНР, який відбувся на площі біля стародавньої Софії Київської. Бо знову Україну хочуть «пошматувати» та розділити, силою забравши її землі, встановивши штучні кордони й сірі зони, посваривши наш народ, пропагандою ввівши в оману. Тому для нас свято Соборності є дуже важливим, бо воно нагадує про найголовніший урок нашої спільної історії: в єдності – сила, в розділенні – поразка
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,
в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину…
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну.
Любіть у труді, у коханні, в бою,
в цей час коли гудуть батареї
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею!
Травень 1944 р.
Джордж Байрон
(22.01.1788-19.04.1824)
235 років від дня народження
Василь Стус—український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, правозахисник. Активний представник українського культурного руху шістдесятників. Він був одним із найактивніших дисидентів. У 1990 році Василь Стус отримав звання Лавреата Державної премії імені Тараса Шевченка, а у 2005-му посмертно став Героєм України.
Усе доросле життя Василя Стуса було пов’язане з переслідуваннями, допитами, табірними ув’язненими. Уперше під немилість тогочасної влади поет потрапив у 27 років. Під час перегляду фільму С.Параджанова «Тіні забутих предків» відбулася акція протесту проти арештів у колах української інтелігенції. За участь в акції Василя відрахують з аспірантури і йому доведеться працювати простим кочегаром.
Перше тюремне ув’язнення Стуса радянською владою було в травні 1972 року. Саме тоді було створено збірку«Час творчості». На початку вересня 1972 року київський обласний суд звинуватив його в «антирадянській агітації й пропаганді» та засудив до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах.
Але це не зламало Василя та не змінило його погляди. Згодом, коли він повернеться додому, братиме активну участь в українському культурному житті: зокрема, вступить до Української Гельсінської спілки.
Влада не забарилася з наступним арештом, затримавши Стуса як «особливо небезпечного рецидивіста». У травні 1980 року він опинився за ґратами й отримав 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Вийти на свободу йому вже не судилося.
Із 47 років життя щонайменше 13 років Василь Стус провів у слідчих ізоляторах, камерах-одиночках, карцерах та на каторжній роботі. За переконання в необхідності збереження й розвитку української культури, творчість Василя Стуса була заборонена.
Любов до України, нетерпимість до фальші і зла — сенс життя Василя Стуса. Перебуваючи у неволі, він, попри заборону та підірване здоров’я, знаходив сили й можливість писати вірші, перекладати Ґете, Рільке.Усамітнення в камері давало йому ще один привід для творчості й саморозвитку.
Василь Стус для українців є символом непохитності переконань. Саме за захист української мови і культури та боротьбу за права людини його двічі засуджувала радянська влада, а його творчість була заборонена.
«Людина без шкіри»,—називали вразливого Стуса друзі, бо не вмів пристосовуватись до життєвих обставин і завжди бив правдою прямо в обличчя, якою б гіркою вона б не була.
У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в одному з таборів ГУЛАГу в Пермській області його життя обірвалося. Але ідея Стуса—нетерпимість до зла і байдужості, прагнення свободи—жива і досі.
Чорнобиль…Чорний біль нашої землі. Скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи . 26.04.1986 ...
