79 років тому понад мільйон синів і доньок України поклали своє життя за визволення Батьківщини від німецьких окупантів.
Протягом перших чотирьох місяців німецько-радянської війни було окуповано всю материкову частину України. Радянські війська до останнього боронили Севастополь, однак вимушено звільнили місто у липні 1942 року.
Більшість областей сучасної України перебували під німецькою окупацією від двох до трьох років.
Ключовими у поразці Рейху стали Сталінградська битва у лютому 1943 року та події на Курській дузі у липні 1943 року, яка увійшла в історію як наймасштабніша танкова битва Другої світової війни.
Саме після успішної контратаки розпочалися перші спроби радянських військ звільнити українські землі.
Хронологія визволення:
- Харків – 23 серпня 1943 року;
- Київ – 6 листопада 1943 року;
- Дніпро – 23 грудня 1943 року;
- Одеса – 14 квітня 1944 року;
- Львів – 27 липня 1944 року.
Паралельно здійснювалися Житомирсько-Бердичівська, Корсунь-Шевченківська, Рівненсько-Луцька, Криворізька, Львівсько-Сандомирська та Східно-Карпатська військові операції.
Станом на 28 жовтня 1944 року радянські війська остаточно відтиснули німців до кордону. Однак залишалося ще одне місто – Чоп.
Вже наступного дня нацистська армія залишила місто, однак незабаром розпочала контрнаступ.
Війна в цифрах
Вважається, що втрати України в роки нацистської окупації становлять 5,2 млн осіб.
З них 3 млн – мирне населення, з яких 1 млн – особи єврейської національності. Решту втрат – 2,2 млн – пов’язують з катастрофічним зростанням рівня смертності.
За даними демографів, довоєнна чисельність населення в Україні відновилася лише через 13 років, у 1959 році.