14 листопада - 110 років від дня народження Андрія Малишка

Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,
Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.
Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,

Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла...

 Андрій Самійлович Малишко – поет з багатим і оригінальним образним баченням світу.

Народився в місті Обухів в багатодітній сім’ї сільського шевця. Жилося родині не розкішно: землі було дві десятини, а сім’я чималенька – тільки дітей одинадцятеро. Андрій ходив заможнішим по господарству помагати, грав на весіллях на гармонії, бо ж мав і талант музики.
Підрісши пішов у семирічку, потім навчався у медичному технікумі. Та кликали його інші мрії, жив у юнаковій душі потяг до прекрасного, до пісні, до поезії. Тож привів він Малишка на літературний факультет Київського інститу народної освіти (нині – університет ім.Шевченка), де взяв його під своє могутнє крило Максим Рильський.
Багато його поезій покладено на музику. І ці пісні стали справді народними: «Пісня про рушник», «Київський вальс», «Стежина», «Пісня про вчительку», «Знову цвітуть каштани».