10 книг, написаних бездоганною українською мовою

1. «Львів. Кава. Любов»,  Наталка Гурницька, Галина Вдовиченко, Дара Корній, Вікторія Гранецька, Ніка Нікалео, Тетяна Белімова

 

Це короткі оповідання українських авторів, їхні думки, які виникають за чашечкою запашної кави у львівській кав’ярні чи на терасі кафе. Це книга про Львів – його вузькі вулички, гамірні натовпи, красиву архітектуру та казкову атмосферу старого міста. Це книга про каву, яку львів’яни п’ють багато і часто, яку вони вміють готувати по-особливому, без якої не починається ранок і не проходять чи то дружні, чи ділові зустрічі. Це книга про любов – красиву та вічну, скороминучу та трагічну, солодку та гірку, стриману чи розпусну, таку різну, але щиру та відверту. Прогуляйтесь разом з героями вулицями Лемберга, випийте ароматного напою і перейміть частинку емоцій.

 

2. «Суча дочка», Валентина Мастєрова

 Перенесіться на хвилинку в стару українську хату: де палає вогонь в теплій печі, на стінах ікона та рушники, посеред кімнати масивний стіл зі стільцями, а ось матір грається зі своїм сином. Картина затишна та приємна, чи не так? Проте за великим щастям ховається дорога болю та випробувань. Цим гармонійним відносинам матері і сина передувала сумна історія жінки, яка взяла на виховання чуже маля і поклала всі свої сили на те, щоб воно виросло щасливим. Вона принесла в жертву своє особисте щастя, красу, талант та стосунки з близькими,  зазнала нерозуміння та навіть знущання, важка праця та бідне існування також не могли її зламати. Це розповідь про внутрішню силу, незламну особистість та невичерпну материнську любов.

 3. «Доки смерть не розлучить нас», Юрко Вовк

 Цей твір написаний не тією українською, до якої ми звикли в повсякденному житті: багато архаїзмів та діалектів втім не завадили внести цю книгу в список тих, що написані досконалою українською. “Доки смерть не розлучить нас” – клятва, яку Володимир дав Батьківщині, захищаючи її, не забуваючи та мріючи про повернення додому з чужини, ті ж слова він промовив Марії і цю обіцянку вони берегли, незважаючи на життєві перипетії, буденність, яка не завжди давала надію на щасливе “завтра”, довели, що мріяти і чекати варто, що справжні почуття – міцна опора, яка дає силу боротись та вірити.

 

4. «Tattoo. Читання по очах», В’ячеслав Васильченко

Книга прийдеться до смаку любителям детективів. Незвичні обставини жорстокого вбивства татуювальника змушують журналіста-криміналіста Богдана Лисицю попотіти над розслідуванням справи. Проте історія продовжується з іншим тату-майстром і щось підказує Богдану, що він наступний, то ж краще поспішити з розкриттям деталей справи. Книга містить багато деталей процесу набивання тату, цікаві та несподівані повороти подій, динамічний та заплутаний сюжет, харизматичні персонажі не дадуть вам занудьгувати та відкласти книгу в довгий ящик

5. «Діва Млинища», Володимир Лис

 

 Це масштабна історична драма, яка бере свій початок в XVII столітті і майстерно проведена автором аж до сучасності. В ній переплетені історії полководця Наполеона Бонапарта, князя Адама Чорторійського та селянина Афанасія Терещука. Читач стикнеться з подіями війн та революцій, почуттям коханням, іноді зрадливим та підступним, частіше все ж вірним та щирим, бажанням влади та здобутків, яке іноді домінує серед мотивів людських вчинків. Запасіться терпінням, ви будете здивовані та захоплені поворотами історії.

 

 

 6. «Я, ти і наш мальований і немальований Бог», 

Тетяна Пахомова

 

 Зворушлива драматична сімейна сага, заснована на реальних подіях 1941–1945 років. Війна не шкодує нікого і тільки милостива доля іноді дає фору, можливість відстрочити жахливу участь побратимів, врятуватись від смерті. Сім’ї Міри вдається втекти з гетто – вони знаходять прихисток в селянина, який втратив свою доньку, напрочуд схожу з Мірою. Проте дитинство дівчинки все ж далеке від нормального: постійний страх та передчуття небезпеки, ігри на сільському кладовищі та життя у підвалі. Але дитяча надія на краще неймовірно могутня.

 7. «Сирітський потяг», Крістіна Бейкер Клайн

 Для стосунків не важливі вік чи статус, немає й ідеальної формули дружби. Здавалося б, про дружбу між неформальним дівчам Моллі і заможною літньою дамою Вівіан Дейлі не може бути й мови, проте час розставляє все на свої місця, іноді ятрить рани, піднімаючи на поверхню те, що припадало пилом на горищі протягом багатьох років – спогади – емоції втілені тепер в матеріальному еквіваленті. Вони мали спільні мрії на двох: затишний дім з великою родиною, сімейне вогнище та родинна підтримка. Мрії мають здатність здійснюватись.

 8. «Оголений нерв», Світлана Талан

 Письменниця в своєму романі повертає нас до складних, переломних подій 2014 року: події Майдану, початок війни, новий поділ народу на тих, хто “за” і “проти”, на “своїх” і “чужих”. Найсумніше те, що такий поділ відбувається і в родинах, між друзями – їхні переконання змінюються, вони стають по різні боки барикад і в один момент перетворюються на чужинців і навіть ворогів. Твір змушує переосмислити події революції гідності, пишатись своїм народом, плакати та сумно всміхатись, але точно не залишитись байдужим.

9. «Чорна дошка», Наталка Доляк

 

Страшні події Голодомору – сторінка історії, яку варто знати та пам’ятати, це те, про що складно говорити, але те, що стосується кожного українця, бо є частиною історії його народу. Наталія Доляк змогла по-новому донести до читача ці події, втіливши образ нації в персонаж хлопчика, до якого в сновидіннях являються моторошні події того часу, змушуючи прокидатись переляканим та настороженим, так вони намагаються достукатись до свідомості народу, нагадати про себе, застерегти від уникнення помилок.

 

 10. «Щасливі люди читають книжки і п`ють каву», Мартен-Люган Аньєс

 

 Перекладений українською бестселлер французької письменниці Мартен-Люган Аньєс про історію жінки, життя якої поділила навпіл на “до” і “після”, автокатастрофа, в якій загинули її чоловік та донька. Потрібно вчитись жити заново, відроджувати віру та любов в своєму серці. Жінка наважується поїхати в подорож, про яку вони мріяли з чоловіком та тепер вже самостійно знайти новий сенс життя, стати щасливою та повірити в справедливість.

 

 

 

http://melni.me/10-knyg-napysanyh-bezdogannoyu-ukrayinskoyu-movoyu/

З Новим Роком!

Шановні колеги, студенти та читачі нашого блогу!
Щиро вітаємо Вас зі світлими та радісними зимовими святами!

Нехай Новий рік принесе Вам гарні новини, щасливі події, додасть наснаги та творчого натхнення, а також наповнить серце добром, любов’ю та вірою у здійсненні заповітних мрій та сподівань.

Щасливого Нового року та веселих свят!
З повагою, колектив бібліотеки Кременчуцького медичного коледжу  імені В. І. Литвиненка

25 лучших цитат из романа «Мастер и Маргарита»

Культовый роман Михаила Булгакова можно перечитывать, каждый раз открывая для себя новые глубины. Это пронзительная история вечной любви окутана туманами тайн и домыслов. 

Кто сказал тебе, что нет на свете настоящей, верной, вечной любви? Да отрежут лгуну его гнусный язык!  

Мы говорим с тобой на разных языках, как всегда, но вещи, о которых мы говорим, от этого не меняются.  

Несчастный человек жесток и черств. А все лишь из-за того, что добрые люди изуродовали его.  

Трудный народ эти женщины!  

Человек без сюрприза внутри, в своём ящике, неинтересен.  

Все будет правильно, на этом построен мир.  

— Маргарита Николаевна не нуждалась в деньгах. Маргарита Николаевна могла купить всё, что ей понравится. Среди знакомых её мужа попадались интересные люди. Маргарита Николаевна никогда не прикасалась к примусу. Маргарита Николаевна не знала ужасов житья в совместной квартире. — Словом.. Она была счастлива? — Ни одной минуты!  

Поймите, что язык может скрыть истину, а глаза — никогда!  

Приятно слышать, что вы так вежливо обращаетесь с котом. Котам обычно почему-то говорят «ты», хотя ни один кот никогда ни с кем не пил брудершафта.  

Да, человек смертен, но это было бы еще полбеды. Плохо то, что он иногда внезапно смертен, вот в чем фокус!  

Вы судите по костюму? Никогда не делайте этого. Вы можете ошибиться, и притом, весьма крупно.  

Тот, кто любит, должен разделять участь того, кого он любит.  

Злых людей нет на свете, есть только люди несчастливые.  

Кирпич ни с того ни с сего никому и никогда на голову не свалится.  

Люди, как люди. Любят деньги, но ведь это всегда было… Человечество любит деньги, из чего бы те ни были сделаны, из кожи ли, из бумаги ли, из бронзы или золота. Ну, легкомысленны… ну, что ж… обыкновенные люди… в общем, напоминают прежних… квартирный вопрос только испортил их…  

Никогда и ничего не просите! Никогда и ничего, и в особенности у тех, кто сильнее вас. Сами предложат и сами всё дадут!  

Интереснее всего в этом вранье то, что оно — вранье от первого до последнего слова.  

Все теории стоят одна другой. Есть среди них и такая, согласно которой каждому будет дано по его вере. Да сбудется же это!  

Моя драма в том, что я живу с тем, кого я не люблю, но портить ему жизнь считаю делом недостойным.  

— Трусость — один из самый страшных человеческих пороков. — Нет, я осмелюсь вам возразить. Трусость — самый страшный человеческий порок.  

Никогда и ничего не бойтесь. Это неразумно.  

Самый страшный гнев — гнев бессилия.  

Я тебе сказку расскажу. Была на свете одна тетя. И у неё не было детей и счастья вообще тоже не было. И вот она сперва долго плакала, а потом стала злая.  

Что бы делало твое добро, если бы не существовало зла, и как бы выглядела земля, если бы с нее исчезли тени?  

Что бы ни говорили пессимисты, земля все же совершенно прекрасна, а под луною и просто неповторима.  

Кременчуку - 445 років

Благодатна земля Кременчуччини була колись зовсім безлюдною . Перші поселення з'явились в V-III тисячолітті до н. е. Йшли віки.  Кременчук був заснований десь у XVI столітті для оборони Лівобережного Придніпров'я. Офіційною датою заснування міста вважається 1571 рік. 
 В 1638 році було споруджено Кременчуцьку фортецю, план якої розробив французький військовий інженер Гійом Левассер де Боплан, залишивши по собі книгу "Опис України
У 1649 році Кременчук стає сотенним містом чигиринського полку. Ліквідовано володіння польських магнатів. Та знову точиться низка воїн за владу. Полтавщина і Кременчук стають ареною кривавої громадянської війни. Після Андрусівської угоди 1667 року місто включили до Миргородського полку. Під час російсько -турецької війни 1787-1791 р.р. Кременчук був базою російських військ, тут будувалися кораблі для Чорноморської флотилії - фрегати, канонерки. Тоді ж в місті було засновано збройовий завод з ливарним, ковальським, слюсарним та іншими цехами. 
    Наприкінці  80-х років XVIII-го століття Катерина II здійснила подорож на південь. Князь Г. Потьомкін разом з губернськими урядовцями здійснював інспекційну поїздку за маршрутом Кременчук- Єлисаветград – Херсон - Сімферополь – Феодосія – Борислав - Кременчук, щоб підготувати території та населення до зустрічі Катерини II. Ретельно готувалися до цієї події: будувалися палаци, насаджувалися арки, прокладалися нові шляхи, на березі Дніпра споруджувалися тріумфальні ворота... У зв'язку з ліквідацією Катеринославського намісництва в 1796 році Кременчук був приєднаний до Малоросійської губернії. А з 1802 року, з часу поділу Малоросійської губернії на Чернігівську і Полтавську, став повітовим містом Полтавської губернії. 
  Кременчук став найбільшим промисловим і торговим містом Полтавської губернії; тут було споруджено суконну фабрику, шкіряний завод, панчішну фабрику та інші підприємства. Правобережна частина міста перетворилася на центр соляної торгівлі. 
 В 90-ті роки ХІХ століття в місті було майже 90 підприємств. Залізниця, пароплавство, міська електростанція... Кременчук зростав і багатшав. Нові освітлені вулиці, кінно- залізнична дорога, повітова школа, відкрита бібліотека, прогімназія, стаціонарний театр. Велика Вітчизняна війна. Героїчно захищали Батьківщину й представники Кременчуччини. До Книги Пам'яті України занесені імена 6210 кременчужан. Місто було майже знищено тою страшною війною. 
 В 60- 80- ті роки в Кременчуці було збудовано цілий комплекс хімічних підприємств, найпотужнішу в області ТЕЦ, один з найпотужніших в Європі нафтопереробний завод, завод технічного вуглецю... Нові житлові масиви, вулиці, проспекти, парки, сквери, кінотеатри, палаци культури, бібліотеки прикрасили місто. 
 Сьогоднішній Кременчук має великі перспективи соціально-економічного та культурного розвитку.