280 років від дня народження Самойловича Данила Самійловича (22.12.1742 - 4.03.1805)

 

ДАНИЛО САМОЙЛОВИЧ – ЗАСНОВНИК ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ФУНДАТОР ПЕРШОГО В УКРАЇНІ МЕДИЧНОГО ТОВАРИСТВА

Ім'я нашого великого земляка, українця Данила Самойловича, на жаль, незаслужено забуте нащадками, хоча ця людина, як ніхто інший, заслуговує на народну пам'ять. Син простого сільського священика з Чернігівщини, він проміняв приготовану йому долю духовного пастиря на повну небезпек кар'єру лікаря-епідеміолога. Все своє життя Самойлович присвятив боротьбі з найбільш глобальною загрозою того часу, що висіла справжнім прокляттям над людством протягом багатьох століть. Він намагався знайти ліки проти чуми і досяг чималого успіху на цьому терені. Талант ученого-медика поєднувався в ньому дивовижною самовідданістю і вірністю своїй справі. Самойлович завжди поспішав туди, де розгорялася епідемія чуми, довго перебував у самому її епіцентрі, рятуючи людей і серйозно ризикуючи власним життям. При цьому допитливий розум лікаря постійно шукав спосіб якщо не зупинити хворобу, то хоча б захистити від неї людей. Йому належить дуже багато новаторських для того часу пропозицій – від ідеї щеплень до примусового миття і змащення дьогтем взуття.

Заслуги талановитого українця були визнані далеко за межами його батьківщини. Самойлович, по суті, став першим українським медиком, який отримав загальноєвропейську популярність.

Данила Самойловича обрали своїм членом Паризька, Марсельська, Тулузька, Дижонська, Мангеймська, Падуанська і ще шість інших хірургічних академій.

При цьому народний самородок залишався дуже скромною людиною. В Лейденському та Страсбурзькому університетах він навчався виключно за свої кошти. Під час російсько-турецьких воєн 1768-1770 і 1887 рр. він завідував армійським польовим госпіталем, залишаючись в тіні великих полководців П. Румянцева і О. Суворова. Уже будучи європейским медичним світилом, Данило Самойлович енергійно керував боротьбою з чумою в українській провінції – в Кременчуці, Єлисаветграді, Одесі та Криму.

Цікаві факти про Данила Самойловича.

Під час російсько-турецьких воєн доктор Самойлович взяв участь в найзнаменніших битвах, наприклад, брав участь у захопленні фортеці Акерман і штурмі Ізмаїла. Завдяки його діяльності кількість смертей серед поранених солдатів різко скоротилася. Безперечні заслуги Самойловича відзначалися в рапортах командувачів – графів П. Румянцева і О. Суворова, однак нагород за свою роботу Самойлович так і не отримав.

Виявляється, Самойлович врятував життя великого російського полководця Олександра Васильовича Суворова, який восени 1787 році отримав цілих два поранення. Український лікар не тільки надав йому першу медичну допомогу, а й протягом місяця доглядав знаменитого фельдмаршала. Потім в своєму рапорті на ім'я Григорія Потьомкіна Суворов писав: «Доктора Самойловича праці та відмінні подвиги, випробувані в тутешніх місцях, відомі. І я по справедливості можу сказати, що його мистецтвом і працями вельми задоволений». Також Суворов представив свого рятівника до ордена Св. Володимира, який Самойлович отримав тільки через 9 років.

Саме Самойлович задовго до Луї Пастера запропонував застосування щеплення. Коли в 1770 році епідемія чуми спалахнула в Москві, Данило Самойлович, незважаючи на небезпеку, приїхав туди. Простий народ в російській столиці свято вірив, що ікона Богоматері на Варварських воротах Кремля має лікувальну силу. Але велике скупчення москвичів біля цього образу призводило лише до ще більшого розповсюдження епідемії. За порадою українського доктора архієпископ Амвросій розпорядився зняти ікону, що призвело до справжнього бунту, під час якого, до речі, і постраждав Самойлович.

Було б дивно, якби сміливий доктор, постійно спілкуючись з великою кількістю людей, що страждають від чуми, сам не заразився цією хворобою. Самойлович справді двічі (а за деякими даними, навіть тричі) переніс чуму, однак вижив. Вважається, що він щоразу випробовував на собі винайдену вакцину, а також нові методи лікування чуми.