3 грудня 2022 року виповнюється 300 років від дня
народження Григорія Сковороди – видатного українського філософа,
просвітителя-гуманіста, поета, музиканта, педагога.
ЖИТТЯ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
Народився Григорій Сковорода 3 грудня 1722 в селі
Чорнухи в сім’ї малоземельного козака. Початкову освіту отримав у сільській
школі, далі вчився у Київській академії. 1742 року став учасником
придворної співацької капели в Петербурзі. Із 1750 року в складі
російської місії мандрував та отримав знання у Європі, відвідав Австрію,
Словаччину, Польщу, Німеччину, вивчав звичаї і культуру, філософські ідеї,
літературу.
У 1753 році працював у Переяславському колегіумі.
Через запровадження новаторських ідей, недотримання усталених методів
викладання його звільнили.
Упродовж 1754–1759 років працював придворним учителем
у поміщика Степана Томари на Переяславщині. У 1759–1769 роках Григорій
Сковорода працював викладачем поетики і етики в Харківському колегіумі. Протест
і несприйняття схоластичних догматів навчального процесу послужили причиною
його звільнення.
Із 1769 року мандрував містами і селами Лівобережної
України, даруючи народові знання і досвід духовного самопізнання. Упродовж
близько 30 років життя Григорій Сковорода подорожував багатьма селами й містами
України, поширюючи свої світоглядні цінності.
У 1753–1785 роках Сковорода написав переважну
більшість поетичних творів, що увійшли дозбірки «Сад Божественних пісень».
9 листопада 1794 року філософ відійшов у
вічність у селі Пан-Іванівці (нині – Сковородинівка) на
Харківщині. Перед смертю поет i філософ заповів поховати його на пагорбі біля
гаю, а на могилі зробити напис:
«Світ ловив мене, та не спіймав».
✅ АФОРИЗМИ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
Одним зі свідчень глибини творів Сковороди є їх афористичність. Глибина
інтелектуального пошуку митця торкається практично усіх сфер життя людини.
Запрошуємо переконатися у цьому та обрати на кожен день оригінальний
повчальний вислів та усвідомити його зміст:
- Хто
думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає
вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.
- Ні про
що не турбуватись, ні за чим не турбуватись – значить, не жити, а бути
мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – се рух.
- Що може
бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?
- Надмір
породжує пересит, пересит – нудьгу, нудьга ж – душевну тугу, а хто хворіє
на се, того не назвеш здоровим.
- Любов
виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
- Хіба
розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?
- Як
купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не
придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати,
щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того – неоціненний
скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.
- Не все
те отрута, що неприємне на смак.
- Добрий
розум, робить легким будь-який спосіб життя.
- Бери
вершину і матимеш середину.
- З усіх
утрат втрата часу найтяжча.
- Так
само як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську хворобу,
гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть
до невеличкого човна, а відти знову переберуться у тривесельник, але
нічого сим не досягають, бо разом з собою переносять жовч і страх, – так і
життєві зміни не усувають з душі того, що завдає прикрості і непокоїть.
- Безумцеві
властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
- Ти не
можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох
ворогів.
- Більше
думай і тоді вирішуй.
- Скільки
зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.
- Хто
добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину
завершити. О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!
- Майбутнім
ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і
нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або
напевно мусить здійснитися сподіване.
- У тих,
хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.
- Уподібнюйся
пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається
вона догори.
- О, коли
б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми
буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках!
- Визначай
смак не по шкаралупі, а по ядру.
- Розум
завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді
звертатиметься до поганого.
- Одне
мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
- З
видимого пізнавай невидиме.
- Щасливий,
хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним
користуватись..
- Не
досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї
затьмарене.
- Звірившись
на море, ти перестаєш належати сам собі.
- Похибки
друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.
- Немає
нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого
від удаваного друга.
- Мудрець
мусить і з гною вибирати золото.
- Коли
велика справа – панувати над тілами, то ще більша – керувати душами.
- Збери
всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай
всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і
сусідську.
- Для
шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли
перші місця на ньому займають пустомудрі.
- Хіба не
любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?
- Природа
прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод,
тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу,
який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.
- Неправда
гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.
- Чи
знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном
натирають рану.
- Сліпі
очі, коли затулені зіниці.
- Як ліки
не завжди приємні, так і істина буває сувора.
- Все
минає, але любов після всього зостається.
- Кому
душа болить, тому весь світ плаче.
- Тоді
лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.
ꕥꕥꕥ
Немає коментарів:
Дописати коментар