Ця проблема має багатовікову історію і своїм корінням сягає часів Авіценни (980 – 1037рр.). У доінсуліновую еру туберкульоз сприяв цукровому діабету (далі – ЦД) в 40 - 50% випадках і хворі вмирали через 1-2 роки. Після введення в практику інсуліну (1922 р.), а потім і протитуберкульозних препаратів (1944 - 1945 рр.) поєднання цих захворювань зменшилося та збільшилася тривалість життя хворих. В той же час розвиток туберкульозу легень на тлі ЦД спостерігається в 4 - 9 разів частіше, ніж у решти населення.
Актуальність проблеми зумовлена тим, що збільшується захворюваність на ЦД. Встановлено, що число хворих на ЦД подвоюється через кожні 15 років. Масові скринінгові обстеження показали, що в розвинених країнах тяжкими формами ЦД страждає від 2 до 4% населення. Крім того, ще у 4 - 6% виявляються латентні або прикордонні форми діабету, що позначаються як «порушення толерантності до глюкози».
![]() |
Медична газета Полтавщини. -2023. - 15 листопада |
Немає коментарів:
Дописати коментар