Твори та публікації письменника відкривали читачам замовчуваних радянською владою вагомих українських історичних постатей.
18 червня 1928 року на Кіровоградщині народився український письменник Сергій Плачинда. Походив із «розкуркуленої» селянської сім’ї. Пережив Голодомор 1932- 1933 років, коли з всіх хутірських дітей вижили тільки він та сусідська дівчинка. Про це пише Сила пам'яті.
Навчався на філологічному факультеті Київського державного університету. Закінчив аспірантуру при Інституті літератури імені Т.Г. Шевченка АН УРСР, де й працював надалі. Звільнений у 1960-му за «український націоналізм».
Публікації Сергія Плачинди (літературний псевдонім Сергій Кожухар) відкривали широкому загалу замовчуваних українських героїв (Іван Сірко, Галшка Гулевичівна), допомогли зберегти заповідний статус садибі Івана Карпенка-Карого «Хутір Надія» та порятувати знищений дім-музей Марії Заньковецької (відбудований у первісному вигляді). Першим опублікував знамениті «Щоденники» Олександра Довженка. А його збірка історичних повістей «Неопалима купина» була вилучена з бібліотек і продажу.
Працював у редакції «Літературної України», видавництві «Молодь».
У період «перебудови» одним із перших виступив на захист української мови, ініціював створення Комітету порятунку Дніпра. В 1986-му особисто їздив у Москву добиватися зняття табу з теми Голодомору.
Активний учасник Народного Руху України. Засновник Української селянської демократичної партії. Лауреат міжнародної премії імені Івана Кошелівця (2001).
Немає коментарів:
Дописати коментар